Експериментальна фонетика української мови

почала зароджуватися на основі інтроспективного аналізу (спостереження над вимовою, суб’єктивне сприйняття мовлення тощо) ще в 19 ст. у працях класиків української лінгвістики П.Житецького, А.Кримського, К.Михальчука, О.Потебні, О.Шахматова та ін., які закладали фундамент вивчення всіх мовних систем, зокрема фонетичної. Найперший опис звукових особливостей української мови здійснив О.Павловський у своїй “Граматиці малоросійського наріччя…” (1818).

Власне фонетика як окрема лінгвістична наука почала формуватися на поч. 20 ст. завдяки працям учених нового покоління: В.Ганцов, М.Грунський, М.Йогансен, І.Зілинський, О.Курило, М.Наконечний, О.Синявський, Є.Тимченко,  І.Троян та деякі інші.

Експериментальне  вивчення фонетики української мови засобами інструментального аналізу активно розпочато в середині 20 ст., коли з’явилися лабораторії експериментальної фонетики в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, Одеському університеті ім. І.Мечникова, Харківському університеті ім. О.Горького, Інституті мовознавства ім. О.Потебні НАН України, Інституті української мови НАН України, Харківському національному університеті.

Хоча один із найперших, хто інструментально опрацьовував українські звуки (прийомом палатографування) був О.Синявський – див. його працю “Спроба звукової характеристики літературної української мови” (1929).

Представники

– київських університетів: О.Бас-Кононенко, Т.Бобкова, М.Вакуленко, М.Дворжецька, З.Дудник, Л.Ковальова, Т.Міщенко,  О.Пилипенко, Н.Плющ,  Л.Прокопова, Л.Скалозуб, О. Стеріополо, І.Сунцова, Д.Теряєв,  Н.Тоцька, Л.Хоменко та ін.;

– НАН України: А.Багмут, О.Біла, О.Близниченко, І.Борисюк, М.Брахнов, Н.Вербич, М.Губарев, О.Залеський, О.Іщенко, Т.Назарова, Г.Олійник, В.Перебийніс,  О.Покидько, Л.Хоменко та ін.

– Харкова: М.Баженов, В.Беседіна-Невзорова, Л.Булаховський, М.Наконечний,  А.Опришко та ін.;

– Одеси: Н.Бардіна, Т.Бровченко, Ю.Карпенко, Т.Корольова, А.Москаленко,  В.Шатух та ін.

Фонетичні розвідки із застосуванням різних прийомів аналізу проваджені і в інших науково-навчальних центрах України: Львів (П.Коструба, І.Петличний, Г.Шило), Житомир (В.Мойсієнко), Донецьк (Л.Фроляк), Луганськ (К.Глуховцева) тощо.

Окремим напрямом у дослідженнях звукової форми української мови є прикладна фонетика – так звані мовленнєві технології, спрямовані на автоматичне синтезування і розпізнавання українського мовлення. Найбільшого досягнення у цій галузі здобули науковці Міжнародного науково-навчального центру мовленнєвих технологій і систем: Т.Вінцюк, Т.Людовик, М.Сажок, Р.Селюх та ін.

Див. також:

Експериментальна фонетика білоруської мови

Історія експериментальної фонетики в загальній та російській лінгвістиці

Коментарі
  1. Тетяна Людовик коментує:

    Доброго дня.

    Шукаючи в Інтеренті статті, зокрема “Фактори динаміки і сталості орфоепічних норм у сучасній українській літературній мові” (Л.М.Хоменко, 2002), потрапила на Ваш сайт. До речі, цю статтю так і не знайшла. Взагалі, зараз працюємо над розпізнаванням спонтанного мовлення. Цікавить все, що стосується співвідношення нормативного та розмовного мовлення. Якщо відповісте, продовжимо спілкування?

    • phonetica коментує:

      Добрий день.

      У сучасній фонетиці розмовне мовлення – чи не найактуальніший об’єкт дослідження. Попри цей факт, на жаль, в українській лінгвістиці ця проблематика не розпрацьована докладно. Однак, є праці, які започаткували її розв’язання. На інтонаційному рівні цими питаннями займалися А.Й. Багмут, І.В. Борисюк, Г.П. Олійник. Варто звернути увагу на їхню спільну роботу “Інтонація спонтанного мовлення” (1985). На рівні сегментному звертали увагу на ті проблеми, які пов’язані із звуковою видозміною, модифікацією, що виявляється найперше у спонтанному мовленні. Тут можу виділити такі дослідження:
      Хоменко Л., М. Губарєв. Асиміляційні процеси в сучасній українській літературній мові та відтворення їхніх результатів в орфоепічних словниках // Мова, суспільство, журналістика. Київ, 2008. С. 21-28.
      Тоцька Н.І. Голосні фонеми української літературної мови. Київ, 1973.
      Брахнов В.М. Явище асиміляції в консонантизмі української мови. Київ, 1970.
      Прокопова Л.І. Приголосні фонеми сучасної української літературної мови. Експериментально-фонетичне дослідження. Київ, 1958.
      Тимошенко П. Фонетические явления на границе слов в украинском языке: автореф. дис. канд. филол. наук. Київ, 1953.
      На жаль, окремого дослідження, що чітко б пояснювало кореляцію чи опозицію фонетичної норми та узусу на прикладі української мови, немає.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s